Сайт Тернопільського Турклубу про екскурсії в печеру Млинки

Екскурсії в печеру Млинки

       
Головна

 

Про печеру Млинки

Умови проживання

Ціни та замовлення

Спорядження

Екскурсії в печеру

Гра гонки Underground

Канікули у печері

Печерні сувеніри

Фотографії та відгуки

Як дістатись

Екологія та правила ТБ

Спелео з комфортом

Інші цікаві екскурсії

Контакт:
+38 096 212 40 71
tourclub.ternopil@gmail.com

 

Замовити

екскурсії в печерах

на сайті www.tourclub.com.ua

 

 

 

 

 

 

Екскурсія через печеру Млинки 1960-1962 рр.

Вхідний зал розміром 40 на 60 м, частково вирубаний штучно. З нього в лабіринт ведуть три ходи, що згодом зливаються перед розширенням Столовий камінь в один. Основний хід шириною до метра досить вузький. А паралельно йому лази Лисячого лабіринту.

Ліворуч від Столового каменю широким ходом попадаємо в Західний лабіринт. Велика гіпсова глиба перекриває цю дорогу — цей камінь спелеологи назвали «Зуб тещі». Потрібно лізти через нього. Екскурсійний шлях веде до ходу Веселий. Ним, то по-пластунському, то на колінах, то чіпляючись за стінки вогкого двометрового колодязя, можна пробратися на Центральне роздоріжжя. Маршрут проходить до невеликого гроту з назвою Срібний дзвін, а звідти в напрямку ходів з назвою Вилка.

На північний захід залишається лабіринт Адамові ребра. У багатьох місцях це важкопрохідні високі і вузькі щілини в дрібнокристалічному кремово-сірому гіпсі з рівними гладенькими стінами. Повертаємося поруч з місцем, яке має назву Кам’яне око до Центрального роздоріжжя. Ліворуч залишається складний небезпечний перехід через обвальні лази в зал Підводне царство. Далі шлях проходить вузькою двадцятиметровою галерею з назвою Кам’яна хвиля. Ще через десяток метрів потрапляємо в Колонний зал. Стовпи-колони, що підпирають склепіння, складені з прошарків білого і коричневого гіпсу. Високий коридор веде в останній в Західному лабіринті хід Горбоконика. Далі екскурсійний маршрут прямує в лабіринт Південне небо. Тут ходи низькі, покручені. Частково лабіринт пролягає в товщі темно-сірого гіпсу. Вкраплені в стіни, нечисленні кристали створюють дивовижну ілюзію бездонного південного неба, в якому мерехтять зірки.

Тут нарешті можна випростатися, далі втискуємося у вузьку довгу щілину... Фантазія — так назвали цей досить складний перехід в зал Піонер. Загальна довжина залу Піонер 135 метрів, площа 700 кв. м. Майже все дно вкрите величезними обвальними брилами. Звідси можна через розпори тріщини Ужба вийти до вхідної частини печери. Але рушаємо далі на північний схід. Залишивши ліворуч Сімейний зал з великими каменями, що лежать на дні і мають назву Тато і Мати, продовжуємо маршрут по довгому Кристалічному коридору, далі через великі галереї Компас (орієнтація ходу південь-північ), Торпеду (на підлозі велика брила в вигляді торпеди), до проходу Бечо. Широка і висока галерея закінчується стрімкою висипкою з вогкої спресованої глини. Треба, чіпляючись за бокові стіни, видряпатись під саму стелю по цій висипці, і тоді можна побачити невелику нору, яка і є продовженням ходу.

Протиснувшись через неї, тепер можна з'їзджати головою вниз по протилежному вогкому крутому схилі висипки. Далі широка і висока галерея виводить в зал Дружби. Склепіння залу потопає у глибокій пітьмі, звідусіль нависають непривітні скелі, масивні блоки, помережані кристалами, розсічені різкими лезами тріщин. Обвальні брили різних обрисів відкидають химерні чорні тіні, що весь час перебігають з місця на місце. Ще 100 метрів дороги поміж брил, через завали — і враз темрява розступається. Просторний зал заввишки до семи метрів повний спокою і тиші. Це один з найбільшіх залів печери, який має назву на честь Норберта Кастере.

Далі дорога іде на північний захід до залу Обвального. Зліва залишається кілька тупикових ходів і сорокаметровий зал, перекритий суглинковими замивами. Праворуч — лабіринт Мокасин (за форму в плані галереї) та Холодний круг. Сюди практично ніколи екскурсії не заходять, хоча тут не тільки широкі і високі ходи, але фантастичної краси різноманітні рожеві друзи кристалів.

Екскурсійний маршрут проходить через Обвальний зал, який залишає не дуже приємні спогади. Проходити по ньому потрібно обережно, не чіпляючи стелі, щоб не зрушити каменів. Прямо після виходу з цього залу є пролаз на південь у велику і дуже красиву тупикову галерею. Маршрут же виводить в маленький зал-камеру Підошва. По дорозі привертає увагу високий плоский камінь плита Ніж, по вищербленому гострому лезу якого цікаво пройтися. З Підошви, перебравшись через двометрову яму і вузький хід-щілину, попадаємо на Південне перехрестя. Ліворуч від нього залишається покручений лабіринт Кам’яного квітника. Перед залом Піонер, піднявшись на невисоку суглінкову висипку, варто поглянути вгору. Перед вашими очима в стелі конус, подібний до перевернутого догори розтрубом дзвону Цар-дзвін — також одна з органних труб. Далі кільце замикається в залі Піонер. Нарешті через щілини переходу Ужба ідемо на вихід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

<<<Назад

 

 Ю. Зімельс, В. Снігур "Печера Млинки. Печера Угринська"